Заслужений художник України
(Бібліографічний покажчик)
Продовжуємо знайомити наших читачів з відомими людьми України, вихідцями з Карлівщини, які, на жаль, не зовсім відомі на своїй рідній землі. До вашої уваги ще одна зірка на Карлівському небосхилі – Анатолій Петрович Василенко. Народився він 7 листопада 1938 року в селі з поетичною назвою Нижня Ланна Карлівського району.
З дитинства у нього проявився хист до малювання. Його божий дар – талант, працелюбність, людяність, щирість – захоплюють, вражають кожного, хто хоч раз зустрівся з його творчим доробком. Заслужений художник України Анатолій Петрович давно посів достойне місце в історії сучасного мистецтва. Знаємо його і як талановитого графіка, і як автора художнього оформлення книг, і як неперевершеного карикатуриста. А розпочав свій творчий шлях художник в Миргородському керамічному технікумі імені Гоголя, потім у Київському училищі прикладного і рукописного мистецтва 1960-1961р.р.. Мабуть саме звідси збереглася у нього любов до народного мистецтва, розуміння, краси і значення народної традиційної культури.
З 1960 року співпрацює з журналом «Перець», «Крокодил», «Піонерія». Працює в галузі книжкової ілюстрації, плакату, карикатури, в галузях газетно-журнальної та книжкової графіки, коміксу. Від 1994 року – головний художник журналу для дітей «Перченя».
Нагороджений численними медалями, почесними званнями, двічі був кращим художником-карикатуристом Росії за визнанням читачів. Удостоєний бронзової медалі виставки «Сатира у боротьбі за мир» (Москва, 1983), лауреат конкурсу «Художник і друкарство України» (2000р.). З 1977 року має високе звання Заслуженого художника України, з 2005 року – народний художник України.
Проілюстрував більше ста книг для дітей та дорослих. Оформив книги «Веселики» Г.Бойка (1975р.), «Якось у чужому лісі» Я.Стельмаха (1977, 1980), «Голодний, злий і дуже небезпечний» (2000) В.Нестайко, «Тореадори з Васюківки» (1973), «Незнайомець з тринадцятої квартири або злодії шукають потерпілого» (1977), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Пригоди журавлика» (1986), «Незнайомка в країні сонячних зайчиків» (1988), П.Глазового «Веселі казки» (1990), «Артехики» (2003) А.Крижанівського «Інтерв’ю з колоритним дідом» (1983), «Томагавки і макогони» (1990), Ю.Ячейкін «Мої та чужі таємниці» (1989), а також власні твори. Автор малюнків до української народної казки «Котигорошко» (1979).
За сюжетами його двох авторських книг було зроблено лялькові фільми «Петрик у космосі» та «Тимко-звіролов».
Чудовий пейзажист, має багато картин з зображенням рідного села. Усе, що робить Анатолій Василенко, освітлене глибокою синівською любов’ю до рідного народу. Сповнений великих задумів, художник є енергійним оптимістом, сіє квіти добра і любові.
Анатолія Петровича люблять скрізь за щиру товариську вдачу і тонке відчуття мистецького побратимства. Ніколи не підкреслює, що він заслужений художник, бо головне – то митець, а це спосіб думання і життя. Вся творчість Анатолія Василенка – явище неординарне у мистецтві.
Художник постійно співпрацює з періодичними виданнями «Демократична Україна», «Сільські вісті», «Ранок», «Дніпро», «Вітчизна», «Україна», «Барвінок», «Малятко», «Соняшник», «Крокодил», «Веселі картинки». Років з десять був щорічним лауреатом журналу «Перець». Вміння бачити прекрасне у кожній миті життя й радіти кожному новому дню – ось життєве кредо художника, втілене в його творчості.
Кожному справжньому митцеві завжди притаманний творчий неспокій. Той, що не дає стояти на досягненому, змушує рухатися вперед, шукати, творити, діяти. Анатолій Петрович саме такий.
Нині художник перебуває в розквіті творчих сил, це його зоряний час у мистецтві. Тож нехай йому малюється і пишеться з таким завзяттям і напруженням душі, якими жити він уже звик і без яких жити не може.
Видання творів А.П. Василенка:
Література про життя і творчість
А.П. Василенка