Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Бібліотечні видання
- Краєзнавчі матеріали
- Віра Михайлівна Куліш-Гальчинська
Віра Михайлівна
Куліш-Гальчинська
член літературно-мистецької студії
ім. .А.С.Малишка
КРАСА РІДНОГО СЛОВА
(бібліографічний покажчик)
Рідна Карлівська земля багата талантами. Є тут і письменники, поети, гумористи… Та, певно, мало хто знає цю жінку – Віру Куліш – Гальчинську, яка народилася 14 січня 1941 року на Полтавщині, в селі Старий Орчик (нині затоплене Каховським морем). Деякий час проживала на Карлівщині в с.Білухівка, навчалася в місцевій школі, працювала дояркою, пізніше – майстром опоряджувальних робіт, альфрейником. Доля кидала її по просторах колишнього Союзу, та душі українки вона не розгубила. Постійно писала вірші, прозу, гуморески. Друкувалася в газетах «Обухівський край», «Молода гвардія», «Київська правда», «Сільські вісті», альманасі обухівських літераторів «Дівич-Гора». Друкували її вірші і в пресі Естонії та Росії.
Перший вірш був надрукований у 1968 році в районній газеті «Зоря Жовтня». Деякі вірші Куліш-Гальчинської покладені на музику.
В 2005 році у видавництві «Бібліотека Українця» вийшла нова серія книг Віри Михайлівни.
«Віковий ценз» читача, очима якого поетеса дивиться на світ, – від малюків – дошкільників до зрілих людей. Для Карлівської дітвори цікавими будуть книжечки «Сонце в колисці», «Хитрунка», «Чарівна криниченька», «Срібна павутинка».
Авторка веде відверту розмову з малим читачем про добро і зло, про красу природи. Дотепною і щирою мовою запрошує малят у світ найкращої країни – України, сіє у їх чисті душі зернята любові, добра, дарує їм розповідь про безмежжя рідної землі та вікові традиції українського народу. Письменниця нічого не вигадує, світ, який живе в її творах, існує навколо нас, зумій тільки спостерігати. А скільки дотепності, мудрості, винахідливості, витонченого смаку в книгах усмішок і загадок «Зайченята», «Дюжина». Книги для малечі багаті образністю, прості для розуміння і сприймання.
Заслуговують на увагу і збірки поезій «Де шумлять явори», «Зимове весілля». Це палка, громадянська поезія. Вірі Михайлівні дорога Вітчизна, яку проїхала з краю в край, вона невід’ємна від долі свого українського народу. І хоч проживає зараз поетеса в м.Українка Київської області - душа її знов і знов повертається до рідного краю, Полтавщини, села Білухівка, де пройшли юні роки, до народу, який дав крила для злету. Свої почуття виразила у вірші «Мій краю».
В поетичних словах шановної землячки не треба шукати чогось екстравагантного. Її твори говорять живою мовою, мудрістю, наповнені енергією і глибокою думкою.
Творчість Віри Куліш-Гальчинської – це той маленький і непомітний поетичний струмочок, який, виблискуючи на сонці, спадає з камінця на камінець (інколи гублячи свій ритм), біжить серед гаю і трав, біжить і біжить, радує серце і викликає захоплення, подив … Чистий і життєдайний струмок жіночої душі, витік якого із вічного і прекрасного джерела, ім'я якому – народна творчість.
І ми мусимо знати своїх творців слова, земляків, навіть якщо вони вже давно не живуть на Карлівщині.
Бо то наша історія незабутня і життєстверджуюча.
Отож відкрийте для себе незнайомі поетичні рядки, ознайомтеся з творчістю Віри Куліш – Гальчинської.
Твори Віри Куліш-Гальчинської
- Куліш-Гальчинська В. Хитрунка – К.: Бібліотека українця, с.14, іл...
- Куліш-Гальчинська В. Срібна павутинка – К.;2001, 28с.
- Куліш-Гальчинська В. Зимове весілля. Поезії – К.: Бібліотека українця, 2004 – 64с., іл..
- Куліш-Гальчинська В. Де шумлять явори. Лірика, прозові етюди, вірші для дітей, усмішки – К.:, 1999р
Література про життя і творчість Віри Куліш-Гальчинської
- Матюшкіна С. Мій вірше, голубом злети! // Дніпровський проспект, 2005, 22 квітня, с.4.
- Бондаренко З.Н. Краса рідного слова // Життя і слово, 2006, 17 червня.
РІДНА ПОЛТАВЩИНА
(Присвячується селу Білухівці)
У Полтавськім краї,
Де поля безкраї,
В повені вишневій
Посеред села –
Там стояла хата,
Під вікном калина,
Ніби наречена,
Щовесни цвіла.
Чи мене жде хата?
Чи цвіте калина?
Чи летять весною
В край мій солов’ї?
Чи в садах вишневих
Ягоди рясніють?
Чи лунають вранці
Щебетом гаї?
Я до тебе лину,
Рідна Полтавщино,
Як село згадаю –
На душі полин,
Бо ж не можу нині
Стрітись з земляками,
Тільки посилаю
Їм земний уклін
Склала: директор ЦБС – З.Н. Бондаренко