Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Бібліотечні видання
- Краєзнавчі матеріали
- Володимир Миколайович Дугар
Володимир Миколайович Дугар -
поет-гуморист, член Полтавської спілки літераторів
(бібліографічний довідник)
Наша славна Полтавщина - справжня скарбниця літературних талантів. І серед тих, кого народила, виплекала і дарувала творчу наснагу, чимало наших земляків. І серед них – Володимир Миколайович Дугар – поет-гуморист, сатирик, член Полтавської спілки літераторів.
Минуло 65 років з того дня, як у с. Селещина Машівського району в сім’ї Дугарів 15 квітня 1942 року народився син Володимир. З раннього дитинства він із захопленням читав книги, набирався знань, пробував писати. З роками почалася мудра школа життя. Після неповної середньої школи хлопець навчався у Карлівському ремісничому училищі. Працював токарем у колективах механоскладального й інструментального цехів Карлівського машинобудівного заводу і, здобуваючи середню освіту, вчився у вечірній школі. Був робкором місцевої газети, де видрукував перші літературні твори.
Після служби в армії деякий час знову працював на машинобудівному заводі, потім – у редакції Карлівської райгазети.
Гумористичні літературні фрази Володимира Дугаря часто зустрічалися в районних, обласних газетах, їх охоче друкували «Радянська Україна», «Сільські вісті», журнали «Перець», «Трибуна лектора», такий авторитетний щорічник як «Веселий ярмарок».
Більшу частину свого життя Володимир Миколайович присвятив журналістиці. Працював відповідальним секретарем Карлівської райгазети «Заповіти Ілліча», (нині «Життя і слово»), відповідальним секретарем і заступником головного редактора редакції обласної газети правоохоронних органів «Цілком відверто», редактором відділу всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини». Журналістську діяльність поєднував з літературною творчістю в жанрі сатири і гумору. Його байки, гуморески, сатиричні мініатюри свого часу обійшли майже всі авторитетні періодичні видання України, друкувалися у комедійних збірниках «Вусаті діти», «Веселий ярмарок», перекладені на білоруську мову в мінському видавництві «Мастацька література». Дошкульні, завжди актуальні і тематично різноманітні, вони часто звучать на обласному і республіканському радіо.
У 1987 році – побачила світ збірка байок та гуморесок «Чари і чвари». У 1990 році в мінському видавництві вийшов з друку збірник гумору, до якого увійшли і твори Дугаря.
В 1992 році побачила світ книжка байок, гуморесок, сатиричних мініатюр «Конфуз», яка відзначена дипломом лауреата Полтавської спілки літераторів. В 1994 році видавництво «Полтава» видало книгу «Щербата совість».
Своєрідним дебютом автора як прозаїка, котрий раніше не виступав у такому літературному жанрі, стала книга, до якої увійшли повість «Крізь буревій» і «Серце сокола». Автор присвятив її 60-ти річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
У I-му творі розкрито образ хороброго воїна, повного кавалера орденів Слави, уродженця нашого району, розвідника Івана Пилиповича Максименка. Відчайдушні втечі з пазурів фашистської неволі по дорозі на каторгу у гітлерівську Німеччину, бойові походи з народними месниками партизанського загону імені Кутузова, сповнені мужності, відваги і смертельної небезпеки будні розвідника регулярної частини Радянської Армії постають перед читачами у повісті «Крізь буревій».
Повість «Серце сокола» - це трагічна історія мужнього військового льотчика, який під час одного з повітряних боїв власною спиною прикрив командира ескадрильї. Будучи у полоні, залишився непохитним, вірним військовій клятві, не кинувся в обійми зради Вітчизни і загинув геройською смертю.
Сьогодні В. Дугар продовжує працювати у царині сатири і гумору. Його друкують обласна газета «Зоря Полтавщини», «Сільські вісті», «Перець» та інші періодичні видання. Він – лауреат минулорічного відбіркового конкурсу «Всеукраїнського фестивалю сатири і гумору «Вишневі усмішки»», який проходив у Полтаві, з присвоєнням йому звання «Сміхотворець України».
Володимир Дугар – не просто гуморист, це поет за станом своєї душі. Яскравий приклад тому гуморески, вміщені у щорічниках «Полтавський сміхограй». Зброєю слова він трощить гримаси повсякденного життя, дотепно висміює негативні явища. По-філосовськи виважено звучить у збірці і політична сатира. Половинчасті реформістські рішення, обвали у вирішенні назрілих соціально-економічних проблем та інші негаразди сьогодення знаходяться під прицілом сатирики.
Перо Володимира Миколайовича правдиве і не спотворене страхом, воно реагує на суспільні явища так само, як найтонші прилади сейсмологів на зміни у погоді. Тоді з’являються рядки, котрі, можливо, не всім подобаються, але то вже вина не поетова. Він свою громадську ношу несе чесно.
Гуморески В.Дугаря додають людям настрою, допомагають побачити в житті більше радісного і світлого, стати добрішими. Його усмішки – це усмішки сили, здоров’я, утвердження правди і моралі.
Основні видання творів В.М.Дугаря
1. Дугар В. М. Навчив. В кн..: Веселий ярмарок. – К.: Рад. письменник, 1984 - с.29.
2. .Дугар В. М. Дебати. В кн..: Веселий ярмарок. – К.: Рад. письменник, 1983, - с.192.
3. Дугар В. М. Надія на техніку. В кн.: Веселий ярмарок. - К.: Рад. письменник, 1983. – с.159-160.
4. Дугар В. М. Калина і верба. Стовп.: Байки в прозі // Заповіти Ілліча. – 1984. – 24 травня.
5. Дугар В.М Чари і чвари. - 1987.
6. Дугар В.М. Конфуз. - 1990.
7. Дугар В. М. Тост за Україну: вірш // Заповіти Ілліча. – 1991. – 1 січня.
8. Дугар В. М. І сказав мудрець…: Вірш // Заповіти Ілліча. – 1992. – 19 червня.
9. Дугар В. М. Такий страж.: гумор // Добромисл. – 1993. - №2 – с.101.
10. Дугар В. М. Карлівські замальовки: [Вірші] // Полтавщина. – 1994. – 16 липня.
11. Дугар В. М. Нещирість: [Вірші] // Заповіти Ілліча. – 1994. – 29 липня.
12. Дугар В. М. Правосуддя: Не посолонцюють. Тещина досада. Вірші // Заповіти Ілліча. – 1994. – 25 листопада.
13. Дугар В.М. Щербата совість – Полтава: Полтава. – 1994. – 77с.
14. Дугар В. М. Не хоче: [гумореска] // Заповіти Ілліча. – 1995. – 30 червня – с.3.
15. Дугар В. М. Взяли на правління і з’їли: [Вірші] // Полтавщина.– 1995. – 28 липня.
16. Дугар В.М. Голос істини; Із осиного кубла: з ліричного зошита: [вірші] // Заповіти Ілліча. – 1995. – 11 серпня.
17. Дугар В.М. «Цицерон»; Не посолонцює; Оригінали не пояснення; Тещина досада [байки] // Літературна Полтавщина. – 1995. - №4-5 – с.8.
18. Дугар В. М. Сатира і гумор // Заповіти Ілліча. – 1995. – 3 листопада.
19. Дугар В. М. Моська права: [Вірш] // Заповіти Ілліча. – 1995. – 1 грудня.
20. Дугар В. М. Щасливий випадок: [Вірш] // Заповіти Ілліча – 1996 – 1 січня.
21. Дугар В. М. Не вір у сон // Заповіти Ілліча. – 1996. – 16 лютого.
22. Дугар В. М. Гуморески: Цілком здоровий, якщо чесно // Добромисл. – 1996. - №1-2 – с.88.
23. Дугар В. М. Вдова: [Вірші] // Заповіти Ілліча. – 1996. – 8 травня.
24. Дугар В. М. Пенсіонер: [Вірші] // Заповіти Ілліча. – 1996. – 2 жовтня.
25. Дугар В. М. Під вітрилами добра: [поетична розповідь про Л.В.Криворучко] // Заповіти Ілліча. – 1996. – 26 жовтня.
26. Дугар В. М. Ким став Марко: [Вірші] // Заповіти Ілліча. – 1997. – 9 січня.
27. Дугар В.М. І без карт; Не ті ліки; Добре влаштувався: [гуморески] // Полтавщина. – 1997. – 28 березня – с.4.
28. Дугар В. М. Це байки… В житті буває навпаки: [Вірші] // Зоря Полтавщини. – 1997. – 13 травня.
29. Дугар В. М. Зраджена; Щось означає // Життя і слово. – 1997. – 2 серпня.
30. Дугар В.М. З особливим змістом: Гумор // Полтавщина. – 1997. – 3 жовтня – с.4.
31. Дугар В.М. Ступа; Очі видають: [вірші] // Зоря Полтавщини. – 1997. – 15 жовтня – с.4.
32. Дугар В.М. Щоб з мандатом бути; Людей немає/; Чинуша і Мартин; Не скоро із грязі в князі, або дещо про сорочинський ярмарок; Палкі промови та імідж України; Не скоро: [гуморески] // Галушка. – 1997. - №3-4 – с.7.
33. Дугар В.М. Гумор: до 55-ти річчя // Добромисл. – 1997. - №1-2 – с.195-196.
34. Дугар В.М. Гумор // Журналіст Полтавщини. – 1997. - №5 – с.5.
35. Дугар В.М. Запізніла сповідь: [вірш] // Зоря Полтавщини. – 1998. – 21 січня – с.3
36. Дугар В.М. Співомовки: [вірші] // Цілком відверто. – 1998. – 16 січня – с.6.
37.Дугар В.М. Народ і законотворці: кого – за що?; Не ту вибрав: [гуморески] // Полтавський вісник. – 1998. – 9 жовтня – с.12.
38. Дугар В. М. Руси крильми вислували: [Вірші] // Життя і слово. – 1998. – 18 листопада.
39. Дугар В. М.Відверта молодиця: [Вірші] // Зоря Полтавщини. – 1999.-24 березня.
40. Дугар В. М. Сміятися дозволено // Молода громада. – 1999.-30 квітня.
41. Дугар В.М. Свиня – правдолюб; Нателевізорився; Недоторк Ана миша; Вовк – психолог; Лисиця – моралістка; Моє і матиме; Хоч те віддай; Нащо схожа; Мафія веде; Прислужився; Все той же; Якби; Розбіжність; Потрапив до своїх; Хоч і плазун; Пани [сатиричні мініатюри] // Антологія полтавських літераторів ХХ століття – Полтава – Кременчук: Полтавський літератор. 2000 – с.274 – 277.
42. Дугар В. М. Лань і бегемот // Життя і слово. – 2004. – 24 січня.
43. Дугар В.М. Випитав; Або, або; Не повірила: [гуморески] // Вісті – Полтава. – 2004. – 26 березня – с.10.
44. Дугар В.М. Мініатюри з натури // Життя і слово. – 2004. – 10 квітня – с.7.
45. Полтавський сміхограй. 2004 – Полтава: ІВА «Астерія» - 2004. с.5-17
46. Дугар В.М. Яким був мій дебют у пресі: [нарис] // Життя і слово. – 2005. – 5 листопада – с.3.
47. Дугар В.М. Серце сокола: [ оповідання] // Життя і слово. – 2005. – 12 листопада – с.8; 26 листопада – с.8.
48. Дугар В.М. Поет благословив мене на слово: [огляд віршів полтавських літераторів ХХ ст. «Калинове гроно»] // Життя і слово. – 2005. – 19 листопада – с.7.
49. Дугар В.М. Халепа: гумор / В.Дугар // Перець. – 2005. - №4 – с.2.
50. Дугар В.М. Добрий вовк; Велике цабе; Правда і брехня; Типове явище; Свистун: [вірші; мініатюри] // Життя і слово. – 2005. – 24 грудня – с.7.
51. Полтавський сміхограй. 2005 – Полтава: ІВА «Астерія». – 2005. – с.48-61
52. Дугар В.М. Крізь буревій. Повість – Полтава: ВАТ «Видавництво «Полтава». - 2005. – 176 с.
53. Дугар В. М. Заздрісна. Батькова порада. Байки // Життя і слово. – 2006. – 18 лютого.
54. Дугар В.М. Така напасть: для власної принади вони уміють помінять навіть масть: [вірші] В.Дугар // Літературна Полтавщина. – 2006. - №4 – с.7.
55. Дугар В. М. Спільна скрута. Коли боятись перестав та інші байки // Життя і слово. – 2006. – 17 червня.
56. Дугар В. М. Баба теж цього хотіла. Передчасна радість // Зоря Полтавщини. – 2006. – 15 листопада.
57. Дугар В. М. Випросила. Тямущий. Цікаво знати // Життя і слово. – 2006. – 4 грудня.
58. Полтавський сміхограй 2006 – Полтава: ІВА «Астерія» - 2006. – с. 42-45
59. Дугар В. М. Бабусине прохання. Підступні ніжки та інші байки // Зоря Полтавщини. – 2007. – 14 лютого.
60. Дугар В. М. Лисиця і ворон; Підступні ніжки. У ворожки // Життя і слово. – 2007. – 17 березня.
61. Дугар В. М. Зуб – не голова та інші байки // Життя і слово. – 2007. – 31 березня.
62. Дугар В. М. Вовк і ягня. Семенова балачка // Життя і слово. – 2007. – 14 квітня.
63. Дугар В. М. Яка нині мова. Не те рубаєм. «Хазяйновиті нащадки». Незважаючи на досвід; Трюки правосуддя. Декоративна економіка. Не будь скупим // Зоря Полтавщини. – 2007. – 17 квітня.
64. Полтавський сміхограй 2007 – Полтава: ІВА «Астерія» - 2007. – с.14-23
Література про Володимира Дугаря
1. Черняк Б. Влучне слово: [про книгу Дугаря В.М. «Конфуз»] // Промінь (Машівка). – 1992. – 26 вересня.
2. Ричко А. В єдиноборстві зі злом. Книги наших земляків: [В.Дугар] // Заповіти Ілліча. – 1995.– 24 лютого.
3. У творчому неспокою. Дугарю – 60 // Життя і слово. – 2002. – 20 квітня.
4. Володимиру Дугарю – 60 // Літературна Полтавщина. – 2002. –№1 – с.1.
5. Ричко А. У горнилі війни: [про книгу Дугаря «Крізь буревій»]: щойно з друку // Життя і слово. – 2005. – 23 квітня – с.7.
6. У когорті сміхотворців: [відзначення дипломом II-го ступеня з присвоєнням звання «Сміхотворець України» письменник В.Дугар]: Новини // Життя і слово. – 2005. – 10 грудня – с.3.
7. Віценя Л. Полтавська ліра – 2007: фестиваль // Зоря Полтавщини. – 2007. – 4 квітня.
8. Володимиру Дугарю – 65 // Життя і слово. – 2007. – 14 квітня.
9. Смішне й колюче від Володимира Дугаря // Зоря Полтавщини. – 2007. - 17 квітня.
10. Ричко А. Зброєю сатири // Життя і слово. – 2007. – 21 квітня.
Підготувала:
директор ЦБС З.Н.Бондаренко