Я вірю в твоє майбутнє , Україно

Богдан Ворок , учень Карлівської ЗОШ № 1

Україно - щедра, барвиста, мальовнича земле! Чому скільки випробувань випало на твою долю? Тебе і голодом морили, і в ярмо запрягали, і мови позбавляли, і люд твій працьовитий у Сибір та по «заробітках» відсилали. Невже тебе так сильно бояться?! Схоже на те.

Ти маєш свій характер, багатства, красу і неповторність. Ти – сильна, всепереможна. Ти вмієш думати і боротися! І хоча в тебе сьогодні слабкий імунітет, я вірю, що знайдеться «антивірус» ( як на комп’ютері ), який допоможе подолати всі негаразди: чорнобильські наслідки, екологічну небезпеку, економічну кризу, невідповідність заробітної плати, байдужість та підлість. Бо поряд з усіма чорними плямами - великодушність, чесність, милосердя і сучасність. Уже сьогодні молодь не соромиться говорить українською мовою, із захопленням вивчає рідну історію, слухає українські пісні, читає книги українських літераторів, поважає символіку рідної держави, вболіває за українські спортивні клуби, надає перевагу товарам вітчизняних виробників.

Україна підніметься з колін. Але це станеться тільки тоді, коли населення країни стане нацією і усвідомить своє "Я". Я надіюся, що в недалекому майбутньому у нас покращиться рівень життя, українці дбатимуть про своє здоров’я, винаходам українських вчених заздритимуть у Китаї, автомобілі українського виробництва експортуватимуться в Німеччину, за наші футбольні клуби вболіватимуть бразильці, одягом наших дизайнерів хизуватимуться француженки, а туристи з усіх континентів приїжджатимуть до нас вивчати звичаї та милуватися природою.

Я вірю в майбутнє. В майбутнє України. Якщо ми, її громадяни, істині українці, зрозуміємо хто ми, навчимося любити, шанувати і, головне, працювати на благо своєї держави, то дуже скоро будемо згадувати всі труднощі нашого часу, як дошкульний неприємний сон.

Приходить наш час !

Я вірю в світлу долю України

Світлана Бегмат учениця Карлівської гімназії ім. Ніни Герасименко.

Україна-наша рідна земля. Кому ж як не нам любити Україну?! Мені дуже прикро чути тих людей, що розповідають про занепад України, не вірячи у наш український народ, у сили нашої рідної держави. Адже, Україна—це ми.

Сьогодні все нові і нові стереотипи формують національну свідомість українців… Тепер ми прагнемо чужого життя, не роблячи нічого для покращення свого. На сьогодні більшість українців (наголошую українців) розмовляють російською мовою! Де ж це бачено, щоб українці розмовляли чужою мовою? В цьому році я їздила в Болгарію в англомовний табір. Там були мої однолітки з Харкова, Полтави, Києва та Одеси. І всі вони розмовляли російською мовою. Лише я—жителька села Варварівки—розмовляла рідною українською мовою. Мова українська така милозвучна, що вона подобалася і вожатим і дітям. Зараз наша держава переживає скрутні часи. США, країни Європи сотні років будували свою державність. А наша держава існує всього 21 рік, хоч сотні років за це боролася. Ми змогли зберегти нашу мову, культуру, звичаї. І наш народ трудолюбивий. Тому зможемо розбудувати свою державу, демократію. Але незалежність не дає ніяких благ. Вона лише дає можливість створити їх самим. На жаль, ми не змогли зберегти економіку в повному обсязі. Ті, хто захопили підприємства в свої руки, які будували наші діди і батьки, думають лише про своє збагачення. Часто порушуються закони органами влади та правопорядку. Розквітає корупція. Та останні події показують, що люди все більше виходять на захист своїх політичних, економічних та громадянських прав. Народ—велика сила, що нещодавно довели жителі Врадіївки. У людей, які пропрацювали чесно все життя, мізерні пенсії, працюючі в основному отримують мінімальну заробітну плату, якої не вистачає навіть заплатити за комунальні послуги. На інші потреби в людей коштів не залишається. А як страшно щодня чути батьків, що благають допомоги на лікування тяжко хворих дітей.

Найбільше багатство нашої держави-її земля і люди. Держава отримує чималі кошти від працівників сільського господарства, але своє плече селу не підставляє.

Та я вірю в те, що молодь, яка хоче мати гарне майбутнє, докладе всіх зусиль, щоб розвивалася економіка , всі громадяни дотримувалися законів, було видно, за що збудовано кожен палац, що б зникло безробіття та пияцтво, міцними були сім"ї, щасливими були діти.

Кожному з нас потрібно будувати світле майбутнє із себе. Я успішно закінчила 9 класів. Беру активну участь в житті міста, села, своєї школи, поглиблено вивчаю англійську мову, щоб приносити користь своїй державі. Потрібно мати за девіз слова Василя Симоненка : "Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і мову її солов'їну."

Кiлькiсть переглядiв: 85

Коментарi