Віра Михайлівна

Куліш-Гальчинська

член літературно-мистецької студії

ім. .А.С.Малишка

КРАСА РІДНОГО СЛОВА

(бібліографічний покажчик)

/Files/images/slavetn_zemlyaki/image004.jpg

Рідна Карлівська земля багата талантами. Є тут і письменники, поети, гумористи… Та, певно, мало хто знає цю жінку – Віру Куліш – Гальчинську, яка народилася 14 січня 1941 року на Полтавщині, в селі Старий Орчик (нині затоплене Каховським морем). Деякий час проживала на Карлівщині в с.Білухівка, навчалася в місцевій школі, працювала дояркою, пізніше – майстром опоряджувальних робіт, альфрейником. Доля кидала її по просторах колишнього Союзу, та душі українки вона не розгубила. Постійно писала вірші, прозу, гуморески. Друкувалася в газетах «Обухівський край», «Молода гвардія», «Київська правда», «Сільські вісті», альманасі обухівських літераторів «Дівич-Гора». Друкували її вірші і в пресі Естонії та Росії.

Перший вірш був надрукований у 1968 році в районній газеті «Зоря Жовтня». Деякі вірші Куліш-Гальчинської покладені на музику.

В 2005 році у видавництві «Бібліотека Українця» вийшла нова серія книг Віри Михайлівни.

«Віковий ценз» читача, очима якого поетеса дивиться на світ, – від малюків – дошкільників до зрілих людей. Для Карлівської дітвори цікавими будуть книжечки «Сонце в колисці», «Хитрунка», «Чарівна криниченька», «Срібна павутинка».

Авторка веде відверту розмову з малим читачем про добро і зло, про красу природи. Дотепною і щирою мовою запрошує малят у світ найкращої країни – України, сіє у їх чисті душі зернята любові, добра, дарує їм розповідь про безмежжя рідної землі та вікові традиції українського народу. Письменниця нічого не вигадує, світ, який живе в її творах, існує навколо нас, зумій тільки спостерігати. А скільки дотепності, мудрості, винахідливості, витонченого смаку в книгах усмішок і загадок «Зайченята», «Дюжина». Книги для малечі багаті образністю, прості для розуміння і сприймання.

Заслуговують на увагу і збірки поезій «Де шумлять явори», «Зимове весілля». Це палка, громадянська поезія. Вірі Михайлівні дорога Вітчизна, яку проїхала з краю в край, вона невід’ємна від долі свого українського народу. І хоч проживає зараз поетеса в м.Українка Київської області - душа її знов і знов повертається до рідного краю, Полтавщини, села Білухівка, де пройшли юні роки, до народу, який дав крила для злету. Свої почуття виразила у вірші «Мій краю».

В поетичних словах шановної землячки не треба шукати чогось екстравагантного. Її твори говорять живою мовою, мудрістю, наповнені енергією і глибокою думкою.

Творчість Віри Куліш-Гальчинської – це той маленький і непомітний поетичний струмочок, який, виблискуючи на сонці, спадає з камінця на камінець (інколи гублячи свій ритм), біжить серед гаю і трав, біжить і біжить, радує серце і викликає захоплення, подив … Чистий і життєдайний струмок жіночої душі, витік якого із вічного і прекрасного джерела, ім'я якому – народна творчість.

І ми мусимо знати своїх творців слова, земляків, навіть якщо вони вже давно не живуть на Карлівщині.

Бо то наша історія незабутня і життєстверджуюча.

Отож відкрийте для себе незнайомі поетичні рядки, ознайомтеся з творчістю Віри Куліш – Гальчинської.

Твори Віри Куліш-Гальчинської

  1. Куліш-Гальчинська В. Хитрунка – К.: Бібліотека українця, с.14, іл...
  2. Куліш-Гальчинська В. Срібна павутинка – К.;2001, 28с.
  3. Куліш-Гальчинська В. Зимове весілля. Поезії – К.: Бібліотека українця, 2004 – 64с., іл..
  4. Куліш-Гальчинська В. Де шумлять явори. Лірика, прозові етюди, вірші для дітей, усмішки – К.:, 1999р

Література про життя і творчість Віри Куліш-Гальчинської

  1. Матюшкіна С. Мій вірше, голубом злети! // Дніпровський проспект, 2005, 22 квітня, с.4.
  2. Бондаренко З.Н. Краса рідного слова // Життя і слово, 2006, 17 червня.

РІДНА ПОЛТАВЩИНА

(Присвячується селу Білухівці)

У Полтавськім краї,

Де поля безкраї,

В повені вишневій

Посеред села –

Там стояла хата,

Під вікном калина,

Ніби наречена,

Щовесни цвіла.

Чи мене жде хата?

Чи цвіте калина?

Чи летять весною

В край мій солов’ї?

Чи в садах вишневих

Ягоди рясніють?

Чи лунають вранці

Щебетом гаї?

Я до тебе лину,

Рідна Полтавщино,

Як село згадаю –

На душі полин,

Бо ж не можу нині

Стрітись з земляками,

Тільки посилаю

Їм земний уклін

Склала: директор ЦБС – З.Н. Бондаренко

Кiлькiсть переглядiв: 130

Коментарi